домой   контакт   поиск       войти

КЦПРБ инициирует внесение изменений в Налоговый кодекс относительно упрощенной системы налогообложения

     
 

Киевский центр поддержки и развития бизнеса инициирует внесение изменений в Налоговый кодекс Украины относительно предоставления физическим лицам-туристическим агентам права применять упрощенную систему налогообложения, учета и отчетности, пребывая во второй группе плательщиков единого налога.

Соответствующее обращение было направлено Главе Комитета Верховной Рады Украины по вопросам финансов, банковской деятельности, налоговой и таможенной политики В. Хомутыннику. В обращении приводятся аргументы необходимости предоставления возможности пребывать во второй группе плательщиков единого налога физическим лицам-предпринимателям, осуществляющим турагентскую деятельность. На сегодняшний день турагенты-предприниматели в своем большинстве вынуждены выбирать третью группу плательщиков единого налога, поскольку услуга агента (коммерческого посредника) оказывается туроператорам, которые чаще всего являются плательщиками налога на прибыль на общих основаниях. При этом в ряде случаев турагентам придется платить налог, который превышает их заработок.

Текст обращения к Главе Комитета приводим ниже.


Голові Комітету Верховної Ради України

з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики

Хомутинніку В.Ю.

 

Відносно вдосконалення норм податкового

законодавства щодо застосування спрощеної

системи оподаткування туристичними агентами

 

 

Шановний Віталіє Юрійовичу!

 

         Верховна Рада України прийняла Закон № 4014-VI від 4 листопада  2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України  щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Вважаємо, що з набуттям чинності зазначеним Законом спрощена система оподаткування в Україні для більшості суб’єктів малого підприємництва стала більш привабливою, зокрема завдяки усуненню прогалин в законодавстві щодо порядку визначення граничного обсягу доходів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування, врегулюванню порядку визначення в цілях оподаткування єдиним податком доходу суб’єктів господарювання, що працюють за договорами доручення, агентськими договорами, договорами транспортного експедирування. Можна виділити ще цілий ряд позитивних змін, що відбулися в сфері застосування спрощеної системи оподаткування.

Проте практика застосування норм Податкового кодексу України «спрощенцями» вже в першому кварталі 2012 року виявила цілий ряд недоліків нової системи єдиного податку, які в подальшому необхідно усувати шляхом внесення змін до Податкового кодексу України.

Одним з таких недоліків є те, що представники малого бізнесу в сфері надання туристичних послуг – фізичні особи-підприємці, що здійснюють турагентську діяльність, фактично були позбавлені можливості працювати та сплачувати податок за правилами другої групи платників єдиного податку. Причина цього – передбачені Податковим кодексом України обмеження щодо перебування у другій групі платників єдиного податку.

Так, згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 ПК України до другої групи платників єдиного податку може бути віднесено фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що зазначені платники податків відповідають вказаним у зазначеному підпункті ПК України критеріям.   

У відповідності з ч.13 ст.20 Закону України «Про туризм» права й обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом. Також у відповідності до ч.7 ст.22 зазначеного Закону, права й обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб’єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом.            

Враховуючи наведені положення Закону України «Про туризм» більшість туристичних операторів, що реалізують туристичний продукт, укладають  з турагентствами відповідні агентські договори. Також зазначений вид договору застосовується при реалізації послуг тимчасового розміщення в готелях, санаторіях тощо із залученням туристичних агентів.

Визначення предмету агентського договору наведено у статті 297 Господарського кодексу України: «За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок». 

Таким чином, господарська діяльність туристичних агентів, які працюють зі своїми партнерами за агентськими договорами, за своєю правовою природою є діяльністю з надання агентських послуг (послуг комерційного посередництва) туристичним операторам та іншим учасникам відносин у сфері туризму. Враховуючи, що туристичними операторами згідно чинного законодавства (ст.5 Закону України «Про туризм») можуть виступати лише юридичні особи, і такі юридичні особи переважно перебувають на загальній системі оподаткування, турагенти, надаючи послуги таким особам, не можуть перебувати у другій групі платників єдиного податку.

Вважаємо таку ситуацію із застосуванням спрощеної системи оподаткування туристичними агентами несправедливою. Фізичні особи-підприємці, що тільки розпочинають власний бізнес в туристичній сфері, потребують простої, такої, що не вимагає спеціальних знань та навиків системи оподаткування. Саме такий механізм роботи передбачає друга група платників єдиного податку.

Необхідність врегулювання проблеми перебування туристичних агентів у другій групі платників єдиного податку пояснюється також тим, що альтернативна їй третя група платників ЄП приховує в собі певні ризики для турагентів. Йдеться, зокрема, про туристичних агентів, які працюють з туристичними операторами або іншими постачальниками туристичних послуг, що укладають з підприємцями не агентські, а альтернативні варіанти договорів, зокрема договори комісії. Фізичні особи-підприємці, що працюють за такими альтернативними видами договорів змушені сплачувати єдиний податок у розмірі п’яти відсотків від загальної суми коштів, що надходять від туристів, адже п.292.4 Податкового кодексу України визначає, що доходом для цілей оподаткування єдиним податком є винагорода посередника лише у разі застосування таких видів договорів, як агентський договір, договір доручення та договір транспортного експедирування. Практика туристичного бізнесу свідчить, що турагент в переважній більшості випадків не має можливості обирати вид договору з туроператором чи іншим постачальником туристичних послуг, і змушений приймати ті схеми роботи, які йому пропонує туроператор, готель, авіакомпанія тощо.

Вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу на те, що реалізація туристичного продукту або окремих туристичних послуг юридичними особами із залученням комерційних агентів (турагентів) не супроводжується застосуванням незаконних схем мінімізації податків. Тому можливість перебування туристичних агентів у другій групі платників єдиного податку не створює додаткових ризиків мінімізації податкових зобов’язань юридичними особами, що перебувають на загальній системі оподаткування.    

З огляду на викладене вище просимо врахувати особливості діяльності турагентів на спрощеній системі оподаткування та, в межах Ваших повноважень, сприяти внесенню змін до Податкового кодексу України та викладенню першого речення підпункту 2 пункту 291.4 ст.291 Кодексу у наступній редакції: «2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво  та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, турагентську діяльність, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв : не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не  перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень

Хочемо наголосити, що термін «турагентська діяльність» застосовується в законодавстві (ч.2 ст.17 Закону України «Про туризм»). Проте відповідний вид економічної діяльності згідно КВЕД-2010 носить назву «Діяльність туристичних агентств», код за КВЕД-2010: 79.11.  

 

 

З повагою,

Директор Київського центру підтримки і розвитку бізнесу                                             Д.С. Гарний

 


Возврат к списку