Фраудаторний договір: коли угоду скасують через три роки після підписання

Уявіть: ви купили приміщення, оформили право власності, вклали гроші в ремонт і два роки спокійно працюєте. А потім отримуєте позов від банку, який ніколи не був стороною вашого договору. Банк вимагає визнати вашу купівлю недійсною — бо продавець на момент продажу вже мав перед ним борг.

Це і є фраудаторний договір. І найнеприємніше в ньому те, що ризик несе не лише той, хто виводив майно, а й той, хто його придбав.

Частина 1. Терміна немає в законі — але наслідки цілком реальні

Почнімо з парадоксу, який дивує навіть юристів. Поняття «фраудаторний правочин» на законодавчому рівні не визначене. Ви не знайдете його у Цивільному кодексі. Це термін наукової доктрини та судової практики, що прийшов з англійського fraud — обман.

Суть проста: це договір, який боржник укладає не заради самої угоди, а щоб вивести майно з-під стягнення. Формально все бездоганно — є договір, є підписи, є реєстрація. Але справжня мета інша: щоб кредитор нічого не отримав.

Оскільки прямої норми немає, суди спираються на загальні засади цивільного законодавства. Ключова конструкція така: ст. 3 ЦК закріплює принцип добросовісності як загальну засаду, а ст. 13 ЦК встановлює межі здійснення цивільних прав і забороняє зловживати правом. Правочин, вчинений на шкоду кредитору, порушує саме принцип добросовісності — і на цій підставі визнається недійсним.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів — їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав.

— Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, постанова від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20

Велика Палата в тій самій постанові пішла далі й зафіксувала принципово важливе: порушення загальних засад цивільного законодавства може бути самостійною підставою недійсності правочину. Тобто позивачу не обов'язково «підганяти» ситуацію під якусь спеціальну норму — достатньо довести недобросовісність поведінки сторін і мету заподіяння шкоди.

Конкретні норми, на які спираються суди, — це п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК (справедливість, добросовісність та розумність як засади цивільного законодавства) і ч. 3, 6 ст. 13 ЦК (недопустимість зловживання правом).

Практичний висновок: відсутність спеціальної норми не рятує. Навпаки — вона розширює можливості кредитора, бо не обмежує його жорсткими формальними рамками. Суд оцінює не букву договору, а поведінку сторін і справжню мету угоди.

Фраудаторний і фіктивний — не одне й те саме

Ці поняття часто плутають, а різниця принципова.

Фіктивний правочин (ст. 234 ЦК) — сторони взагалі не мали наміру створювати правові наслідки. Майно нікуди фактично не передавалося, продавець продовжує ним користуватися, гроші не сплачувалися.

Фраудаторний правочин — наслідки цілком реальні. Майно справді перейшло, гроші могли бути сплачені. Проблема не в удаваності, а в меті: позбавити кредитора можливості стягнення.

Тому один і той самий договір може оскаржуватися за різними підставами — і кредитор часто заявляє кілька альтернативно. Верховний Суд визнає це припустимим: позивач може послатися і на загальні засади, і на спеціальну норму, зокрема ст. 234 ЦК чи ст. 228 ЦК.

Частина 2. Чотири режими: яка норма застосовується у вашій ситуації

Спеціальні правила існують лише в окремих сферах. Від того, у якій із них перебуває ваш контрагент, залежить і глибина ризику, і строк, протягом якого угоду можуть підняти.

Ситуація	Правова підстава та особливості
Поза спеціальними процедурами	Загальні засади — ст. 3, 13 ЦК, за потреби ст. 234 або 228 ЦК. Жорсткого «підозрілого періоду» немає: суд оцінює обставини кожної угоди.
Банкрутство боржника	Ст. 42 КУзПБ — спеціальні підстави. Діє підозрілий період: три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також час самої процедури банкрутства.
Виконавче провадження	Ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження». Оскаржувати може також державний або приватний виконавець.
Неплатоспроможність банку	Ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» — окремий механізм для виведення банку з ринку.

Зверніть увагу на цифру три роки. Раніше, за статтею 20 попереднього закону про банкрутство, підозрілий період становив один рік. Кодекс України з процедур банкрутства подовжив його втричі — і це кардинально змінило картину ризиків для будь-якого покупця.

Кейс 1. Виведення коштів боржника через дочірню компанію

Обставини. Щодо великого промислового підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Через дев'ять місяців після цього два банки — кредитор боржника й інша фінансова установа — уклали договір відступлення права вимоги до боржника на 2,8 млн доларів США. Новим кредитором стала дочірня компанія самого боржника, у якій боржнику належало понад 82% акцій. Розрахунок за договором ця компанія провела коштами, які їй траншами перерахував сам боржник — понад 77 млн грн під виглядом «компенсації».

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій. У позові відмовлено. Ключовий аргумент був формальним: боржник не є стороною оспорюваного договору, а фраудаторним визнається правочин, який вчиняється самим боржником на шкоду кредиторам.

Що вирішила Велика Палата. З таким підходом Верховний Суд не погодився й сформулював кілька принципових висновків: фраудаторний договір може бути як оплатним, так і безоплатним, як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників; для кваліфікації має значення фактична участь боржника у вольових діях, а не його формальний статус сторони договору; шкода кредиторам може полягати не лише у виведенні майна, а й у створенні преференцій для одного кредитора на шкоду іншим; угода, якою прикривається інша, є удаваною за статтею 235 ЦК, а не фіктивною.

Результат. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано, справу передано для розгляду позову в межах провадження у справі про банкрутство.

Чому це важливо для практики. Схема була багатоступеневою: боржник діяв не напряму, а через підконтрольну структуру, формально залишаючись поза договором. Велика Палата вказала, що оцінювати треба взаємопов'язаність дій усіх учасників і кінцеву мету, а не формальний склад сторін кожного окремого правочину.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Поширена помилка. Багато хто вважає: якщо угода вчинена раніше, ніж за три роки до банкрутства, вона недосяжна. Це не так. За межами підозрілого періоду ст. 42 КУзПБ не застосовується — але залишаються загальні норми Цивільного кодексу, за якими строк формально не обмежений. Змінюється лише складність доказування, а не сама можливість оскарження.

Частина 3. Ознаки, за якими суд визнає договір фраудаторним

Універсальної формули немає — критерії залежать від того, який саме правочин боржник використав. Але з практики Верховного Суду вимальовується стійкий набір індикаторів. Кожен окремо ще нічого не доводить; проблему створює їх сукупність.

• Момент укладення. Договір вчинено після виникнення боргу, після пред'явлення вимоги, під час судового спору або вже під час виконавчого провадження. Це найсильніший індикатор.
• Безоплатність або занижена ціна. Дарування, символічна вартість, продаж значно нижче ринкової ціни. Особливо показова відсутність зустрічного надання взагалі.
• Пов'язаність сторін. Родич, партнер, підконтрольна компанія, колишній працівник. У банкрутстві це прямо називають заінтересованою особою.
• Збереження фактичного контролю. Майно формально продане, але боржник продовжує ним користуватися, залишається зареєстрованим за адресою, керує підприємством.
• Відчуження єдиного ліквідного активу. Продано саме те майно, за рахунок якого реально можна було погасити борг.
• Відсутність економічного сенсу. Угода не пояснюється жодною господарською метою.
• Стан неплатоспроможності на момент угоди. Боржник уже не міг розрахуватися за зобов'язаннями, і сторони про це знали або мали знати.

Кейс 2. Продаж квартири пасинку під час судового спору

Обставини. Кредитор надав позику в іноземній валюті, яку не повернули. Він звернувся до суду, і 31 липня 2013 року з боржника та його дружини солідарно стягнули заборгованість. Але ще 5 липня 2013 року — тобто вже під час судового розгляду, за три тижні до ухвалення рішення — боржник продав однокімнатну квартиру, що належала йому на праві власності, синові своєї дружини від попереднього шлюбу. Виконавчі провадження, відкриті в грудні того ж року, залишилися невиконаними.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій. У позові відмовлено: позивач не довів фіктивності договору. Апеляційний суд додатково зазначив, що оспорюваний договір є оплатним — це купівля-продаж, а не дарування, — а тому сама форма відчуження не свідчить про намір уникнути виконання рішення суду.

Що вирішив Верховний Суд. Касаційний цивільний суд із таким підходом не погодився й сформулював ключову позицію: договором, що вчиняється на шкоду кредиторам, може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Для оплатних договорів суд прямо назвав обставини, що дозволяють кваліфікувати їх як фраудаторні: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє правочин (родич, пасинок, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна — ринкова чи неринкова; наявність або відсутність оплати ціни контрагентом.

Результат. Постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Чому це важливо для практики. Оплатність договору не рятує — це головний висновок. Наявність ціни й факт розрахунку не роблять угоду недосяжною. Але справа показує й зворотний бік: сама лише спорідненість сторін без дослідження умов договору та обставин розрахунку не є достатньою підставою.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, із застосуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Ще один типовий сценарій з практики господарських судів: боржник у стані неплатоспроможності протягом підозрілого періоду безвідплатно перерахував кошти заінтересованій особі за повної відсутності зустрічних майнових дій. Сукупність чотирьох обставин — неплатоспроможність, підозрілий період, безвідплатність і заінтересованість — стала достатньою підставою для визнання операції недійсною.

Окремий тест для оплатних договорів. Касаційний цивільний суд прямо перелічив обставини, за якими саме оплатний договір кваліфікується як фраудаторний: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє правочин; ціна — ринкова чи неринкова; наявність або відсутність оплати ціни контрагентом; а також дотримання процедури й черговості при виконанні зобов'язань, якщо таку процедуру закон установлює імперативно.

Доктринально ознак дві: умисел на завдання шкоди правам іншої особи і сама шкода як наслідок укладення правочину. Усе перелічене вище — це індикатори, за якими суд встановлює наявність цих двох елементів.

Частина 4. Хто може оскаржити — і це ширше коло, ніж здається

• Кредитор — навіть якщо він не був стороною оспорюваного договору. Це ключовий момент: право на позов має особа, чиї майнові інтереси порушено угодою між сторонніми особами.
• Арбітражний керуючий — за ч. 9 ст. 44 КУзПБ таке право має розпорядник майна, а також керуючий санацією, ліквідатор і керуючий реструктуризацією.
• Державний або приватний виконавець — у межах виконавчого провадження.
• Фонд гарантування вкладів — щодо правочинів неплатоспроможного банку.

Практика поширила фраудаторність і на нетипові конструкції: недійсними визнавали не лише договори купівлі-продажу та дарування, а й шлюбні договори, якими майно перерозподілялося на користь другого з подружжя, і навіть односторонні правочини — зокрема видачу довіреності на розпорядження майном.

Частина 5. Наслідки: що саме втрачає покупець

Тут важливо розрізняти два механізми, бо наслідки відрізняються.

За загальними нормами наслідком є двостороння реституція: сторони повертаються у первісний стан. Верховний Суд прямо наголошував, що належним способом захисту є саме відновлення ситуації, яка існувала до угоди, — а це тягне за собою скасування реєстрації будь-якого майнового права, що виникло на підставі оспореного договору.

За статтею 42 КУзПБ передбачено два альтернативні наслідки: зобов'язання повернути майно (одностороння реституція на користь ліквідаційної маси) або відшкодування його вартості, якщо майно не збереглося в натурі.

Що це означає для покупця: ви втрачаєте майно. Вимога про повернення сплачених грошей стає вашою вимогою до продавця — того самого боржника, який уже неплатоспроможний. Тобто фактично ви стаєте ще одним кредитором у черзі. Саме тому перевірка контрагента перед угодою коштує незрівнянно дешевше за судовий процес після неї.

Частина 6. Процесуальні деталі, які вирішують результат

Хто виступає відповідачем

Позов подається до обох сторін оспорюваного договору — і до боржника, і до набувача майна. Це принципово: вимога лише до боржника не дозволить повернути актив, бо він уже перебуває у власності іншої особи, яка має бути залучена до справи як відповідач.

Якщо майно встигли перепродати далі, до справи залучають і наступних набувачів. Тут починається найскладніша частина спору — оцінка добросовісності кожного з них у ланцюгу.

Строки: коли ще можна оскаржити

Питання позовної давності у цій категорії спорів має практичну особливість. Загальний строк становить три роки (ст. 257 ЦК), але для кредитора він обчислюється не з дати укладення договору, а з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Це має значення, бо кредитор здебільшого не знає про угоду в момент її вчинення — він виявляє її пізніше, найчастіше вже під час виконавчого провадження, коли з'ясовується, що стягувати немає з чого. Саме з цього моменту й починається відлік.

Не плутайте два різні строки. Підозрілий період у три роки за ст. 42 КУзПБ — це проміжок, у межах якого вчинений правочин потрапляє під спеціальні підстави оскарження. Позовна давність — це строк, протягом якого можна звернутися до суду. Це різні речі, і вони обчислюються від різних подій.

Частина 7. Дві сторони: як діяти кредитору і як захиститися покупцю

Якщо ви кредитор і бачите виведення майна

• Фіксуйте момент виникнення боргу документально. Дата, з якої боржник знав про зобов'язання, — основа всієї конструкції: саме з нею порівнюється дата угоди.
• Відстежуйте реєстри. Державний реєстр речових прав, реєстр юридичних осіб, реєстр обтяжень. Відчуження нерухомості видно одразу.
• Збирайте докази пов'язаності сторін і відсутності реальної оплати: банківські виписки, відомості про спільних засновників, спільну адресу, родинні зв'язки.
• Не зволікайте. Що більше часу минуло, то складніше довести причинний зв'язок і то більша ймовірність подальшого перепродажу майна добросовісному набувачу.

Якщо ви купуєте актив — перевірка, яка рятує

Це та частина, якою нехтують найчастіше. Перевіряти треба не лише саме майно, а фінансовий стан продавця.

• Судовий реєстр. Чи є проти продавця позови про стягнення, особливо на суми, співмірні з вартістю активу.
• Реєстр боржників і виконавчі провадження. Наявність відкритого провадження — це майже завжди стоп-сигнал.
• Оголошення про банкрутство. Перевірте, чи не порушено провадження щодо продавця та чи не подано відповідну заяву.
• Ринковість ціни. Купівля значно дешевше ринку — це не вдала угода, а майбутній доказ проти вас. Якщо ціна занижена, зафіксуйте документально причини: технічний стан, терміновість, обтяження.
• Реальність розрахунку. Платіть безготівково, зберігайте виписки. Готівковий розрахунок без підтвердження — подарунок для позивача.
• Фактичне прийняття майна. Акт приймання-передачі, зміна замків, переоформлення комунальних договорів, фактичне користування.

Ключове поняття. Захист добросовісного набувача працює лише тоді, коли добросовісність можна довести. Якщо ви купували актив у особи з відкритим виконавчим провадженням за ціною втричі нижче ринкової та розрахувалися готівкою — жоден суд не визнає вас добросовісним. І навпаки: повний пакет перевірок, ринкова ціна та безготівковий розрахунок роблять вашу позицію дуже міцною.

Частина 8. Що з цього винести бізнесу

Фраудаторність — це не екзотика для великих банкрутств. Вона зачіпає звичайні угоди звичайних компаній, і найчастіше страждає той, хто взагалі не мав стосунку до чужих боргів.

Якщо ви боржник, який планує реструктуризацію чи продаж активів, — робіть це прозоро, за ринковою ціною, з реальним розрахунком і зрозумілою господарською метою. Спроба «перевести майно на дружину» до суду не доживе, а створить додаткові ризики, зокрема репутаційні.

Якщо ви кредитор — не обмежуйтеся судовим рішенням про стягнення. Рішення без майна нічого не варте, а строк реагування працює проти вас.

Якщо ви покупець — витратьте кілька годин на перевірку продавця у відкритих реєстрах. Це найдешевша страховка з усіх доступних.

Фраудаторний договір небезпечний саме тим, що виглядає бездоганно. Підписи справжні, реєстрація чинна, гроші сплачені. Судова практика оцінює не форму, а мету — і на цьому руйнуються угоди, які роками вважалися завершеними.

Матеріал має інформаційно-аналітичний характер і не є індивідуальною юридичною консультацією. Поняття фраудаторного правочину не визначене законодавством і формується судовою практикою, що продовжує розвиватися. Кваліфікація конкретної угоди залежить від сукупності її обставин.