Повідомлення про корупцію в Україні: практичний посібник для бізнесу та громадян

Корупція давно перестала бути виключно проблемою «державних кабінетів». Вона виникає й у приватному секторі — у відносинах між компаніями, у публічних закупівлях, у щоденній взаємодії бізнесу з органами влади та місцевого самоврядування. Для власника чи керівника компанії розуміння того, що саме кваліфікується як корупція, до кого і як звертатися, а також які гарантії має особа, що повідомляє про порушення, — це питання не лише громадянської позиції, а й практичного захисту власного бізнесу.

Нижче ми систематизували ключові правила механізму повідомлення про корупцію: від визначення поняття до подання повідомлення й оскарження бездіяльності органів. Матеріал підготовлено у спрощеній формі та має інформаційний характер; він не замінює безпосереднього звернення до тексту законодавства чи консультації фахівця у конкретній ситуації.

Що таке корупція: три обов'язкові ознаки

Корупція — це використання службових повноважень для отримання неправомірної вигоди. Причому корупційними є дії з обох боків: як того, хто вимагає чи одержує вигоду, так і того, хто її надає, обіцяє чи пропонує — незалежно від того, для себе чи для когось іншого.

Юридично корупцію можна звести до простої формули, у якій усі три елементи мають бути присутні одночасно:

спеціальний суб'єкт + службові повноваження + неправомірна вигода.

Спеціальний суб'єкт — це особа, яка виконує функції держави або місцевого самоврядування, а також прирівняні до неї особи. Повний перелік визначено в Законі України «Про запобігання корупції».

Службові повноваження — офіційно надані особі права та обов'язки для реалізації завдань, передбачених її посадою чи службовою діяльністю: прийняття кадрових або виробничих рішень, розпорядження державним майном тощо.

Неправомірна вигода — будь-яка матеріальна або нематеріальна вигода, включно з перевагами, пільгами та послугами, які незаконно обіцяють, пропонують, надають або одержують. Це не лише класичні хабарі, а й, наприклад, знижки на товари чи кар'єрні переваги.

Ключовий момент: порушення вважається корупцією лише за одночасного поєднання всіх трьох ознак. Якщо хоча б однієї немає, кваліфікація буде іншою.

Проілюструємо різницю на прикладі, актуальному для будівельного бізнесу. Якщо компанія неформально сплачує кошти посадовцям міськради, щоб пришвидшити отримання дозволу на будівництво, — це корупція: посадовці отримують особисту вигоду без законних підстав, а компанія схиляє їх до протиправного використання повноважень. Натомість якщо та сама компанія сплачує міськраді додаткову суму за прискорене отримання дозволу відповідно до офіційного прейскуранта, це не корупція — сплата додаткових коштів передбачена офіційно, і сторони діють у законний спосіб.

Варто наголосити ще раз: корупція можлива не тільки в органах влади та місцевого самоврядування, а й у приватній сфері, зокрема в бізнесі, — і за неї також передбачено відповідальність.

Види порушень і відповідальність за них

До корупції мають стосунок три види порушень, які відрізняються рівнем суспільної небезпеки та характером відповідальності.

Корупційні правопорушення — це власне корупція: дії, що мають відповідні ознаки (службове становище + неправомірна вигода). Йдеться про кримінальні злочини — привласнення державного майна, нецільове використання бюджетних коштів, зловживання владою, надання неправомірної вигоди службовій особі тощо. Перелік кримінальних корупційних правопорушень наведено у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України. За них можлива кримінальна, дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність. Приклад: керівник районного управління освіти організував закупівлю обладнання для шкільних їдалень за завищеними цінами, переплата склала понад 2 млн грн; суд призначив покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади.

Правопорушення, пов'язані з корупцією — дії, у яких немає ознак корупції, однак які порушують вимоги та обмеження Закону: наприклад, обмеження щодо одержання подарунків, сумісництва чи врегулювання конфлікту інтересів. Це ще не корупція, але порушення правил, покликаних їй запобігати. Відповідальність може бути кримінальною, адміністративною, дисциплінарною або цивільно-правовою.

Інші порушення Закону стосуються, зокрема, недотримання правил етичної поведінки, розголошення інформації про викривача, порушення вимог щодо організації антикорупційної роботи в установі. У разі їх виявлення НАЗК вносить припис для усунення порушень; винних найчастіше притягають до дисциплінарної відповідальності.

Окремо існує механізм, що не потребує обов'язкового доведення вини особи та притягнення її до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Санкції застосовуються до необґрунтованих активів — тих, які особа не могла придбати за офіційні доходи й законність походження яких не підтвердила. Їх стягнення називають цивільною конфіскацією. Наприклад, якщо посадовець придбав авто, оформивши його на батька, а різниця між законними доходами та вартістю склала 5 млн грн, суд може визнати транспортний засіб необґрунтованим активом і стягнути його в дохід держави, після чого посадовця звільняють із посади.

До кого звертатися: підслідність органів

Протидією корупції в Україні займаються насамперед спеціально уповноважені органи — НАЗК, НАБУ, Національна поліція, органи прокуратури, а також Державне бюро розслідувань (ДБР). Правильний вибір адресата пришвидшує розгляд, тому корисно орієнтуватися в підслідності.

НАБУ розслідує визначені кримінальні правопорушення (зловживання впливом, відмивання злочинних доходів, нецільове використання бюджетних коштів тощо), коли наявна хоча б одна з умов: злочин вчинено топпосадовцями (міністрами, народними депутатами, суддями, крім суддів ВАКС, керівниками органів прокуратури, очільниками ЦОВВ категорії «А»); йдеться про великі суми (розмір неправомірної вигоди від 500 ПМ — понад 1,6 млн грн у 2026 р., або завдана шкода від 5000 ПМ — понад 16,6 млн грн у 2026 р.); хабар пропонують чи дають особі, підслідній НАБУ.

ДБР розслідує кримінальні корупційні злочини, вчинені службовими особами НАБУ та САП, а також високопосадовцями, правоохоронцями, суддями та військовослужбовцями у справах, не підслідних НАБУ.

Національна поліція розслідує корупційні правопорушення, не підслідні НАБУ та ДБР (зокрема справи про побутову корупцію), і складає протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, — передусім щодо конфлікту інтересів стосовно більшості посадовців.

НАЗК не є правоохоронним органом і не проводить розслідувань. Натомість воно має повноваження з фінансового контролю, запобігання конфлікту інтересів та захисту прав викривачів. До НАЗК доцільно повідомляти про порушення вимог фінансового контролю (декларування недостовірної інформації, несвоєчасне подання декларацій, набуття необґрунтованих активів), про конфлікт інтересів, про порушення обмежень щодо подарунків і сумісництва, про порушення прав викривачів та правил етичної поведінки.

Детальніше про підслідність правоохоронних органів — у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Нарешті, часто трапляються ситуації без ознак корупції, які не стосуються осіб, на яких поширюється дія Закону (наприклад, натяки на «подяки» чи корисливі призначення зайвих ліків у закладах освіти чи охорони здоров'я). У таких випадках варто подавати звернення безпосередньо до відповідного закладу чи установи, зважаючи на ієрархію: спочатку до керівника недоброчесного працівника, а за відсутності реакції — до органу, якому підпорядковується установа, і далі за принципом підпорядкування.

Хто може повідомити: викривач і заявник

Повідомити про корупцію може будь-яка особа, якій стали відомі факти таких порушень. Не має значення громадянство, мотиви чи джерело інформації — це не впливає на саму можливість повідомити. Водночас закон розрізняє два статуси осіб, і від статусу залежать гарантії захисту та стимули.

Викривач — це «інсайдер», джерелом інформації для якого є офіційна діяльність у певній сфері, тобто відомості «зсередини». Заявник — усі, кому стало відомо про корупційне порушення з інших джерел.

Для бізнесу особливо важливий інститут викривача: працівник компанії чи установи, який під час виконання службових обов'язків виявив зловживання, може отримати статус викривача з відповідними гарантіями. Основні відмінності зведено нижче.

Критерій	Викривач	Заявник
Джерело інформації	Трудова, професійна, господарська, громадська (у т. ч. волонтерська), наукова діяльність, служба та навчання	Будь-яке інше джерело, не пов'язане з роботою в державних чи комунальних органах, установах та на підприємствах
Спеціальні гарантії захисту	Захист трудових прав (від звільнення, зміни умов праці), психологічна та правова допомога	Загальні права, визначені законодавством (на інформацію про результати розгляду, оскарження тощо)
Право на грошову винагороду	Виключне право на 10% від суми завданої шкоди чи хабара, якщо викрив кримінальний корупційний злочин	Не передбачено законодавством
Про що повідомляє	Лише про корупцію (інститут викривання в інших сферах поки не запроваджено в Україні)	Про будь-яке порушення
Дані з відкритих джерел	Повідомлення таких даних не дозволить отримати статус викривача	Може повідомити про виявлені у відкритих джерелах факти
Статус особи	Тільки фізична особа	Фізична та юридична особа

Наведемо два ілюстративні приклади. Працівник департаменту міськради, який під час виконання службових обов'язків виявив і зібрав факти зловживань керівника підрозділу, що за «відкати» приймав рішення про закупівлі, — це викривач, бо виявив порушення саме під час своєї службової діяльності. Натомість пенсіонерка, яка зафіксувала й повідомила, що її сусідка-суддя користується люксовим авто, відсутнім у декларації, — заявник, оскільки отримала відомості як зовнішня спостерігачка, не залучена до інституційної діяльності.

Ці відмінності мають практичне значення: право на 10% винагороди та посилений захист трудових прав може бути суттєвим стимулом для добросовісних працівників, а для роботодавців — сигналом вибудовувати прозорі внутрішні процедури.

Що вказати в повідомленні

Незалежно від органу, повідомлення має містити не оцінки та припущення, а фактичні відомості — чіткі дані, що підтверджують можливе правопорушення. Їм властиві об'єктивність (існують незалежно від суб'єктивних суджень) і достовірність (можуть бути підтверджені доказами чи свідками). Саме ці ознаки дозволяють перевірити інформацію та вжити заходів.

Якісне повідомлення відповідає на п'ять запитань:

• що конкретно відбулося (суть порушення, які дії вчинені, під час яких подій чи процедур);
• хто саме вчинив порушення (ПІБ, посада);
• де це сталося (місце або організація);
• коли це трапилося (дата, проміжок часу);
• які докази це підтверджують (документи, фото, свідки — за наявності).

Для наочності порівняймо. Формулювання «Директор державної установи протягом червня 2024 — листопада 2025 рр. погоджував з менеджеркою із закупівель тендерну документацію, унаслідок чого з однією фірмою було укладено 8 договорів на постачання за завищеними цінами (переплата орієнтовно понад 1,4 млн грн); додаю копії тендерних документів і специфікацій, маю свідка» — містить фактичні відомості й придатне для розгляду. Натомість «Мер регулярно проводить неформальні зустрічі з бізнесменом, вони куми, тому мер, очевидно, сприяє бізнесу друга» — це припущення й фактичних відомостей не містить.

Важливо: подаючи повідомлення, ви не зобов'язані збирати всі можливі докази, визначати кваліфікацію правопорушення чи знати всі процесуальні нюанси. Достатньо вказати доступні вам факти, які можна перевірити. Водночас надавати варто лише допустимі, зібрані в законний спосіб докази.

Особливості повідомлень до НАЗК

Якщо інформація в повідомленні до НАЗК відповідає повноваженням органу, містить фактичні відомості, які можна перевірити, та стосується осіб, на яких поширюється дія Закону, — таке повідомлення підлягає розгляду. Його результатом можуть бути повна перевірка декларації, моніторинг способу життя (МСЖ), моніторинг конфлікту інтересів або перевірка своєчасності подання декларації.

Строки давності мають практичне значення. Перевіряються «щорічні» декларації та декларації «при звільненні»; повна перевірка не проводиться, зокрема, щодо декларацій «кандидата на посаду», а також якщо спливли строки давності притягнення до відповідальності (2 роки — для адміністративної, 3 роки — для кримінальної, з моменту подання декларації). Тому у 2026 р. перевіряються переважно декларації за 2024 та 2025 рр. Не проводиться перевірка й тоді, коли сума виявлених розбіжностей менша за 150 ПМ.

Для кваліфікації порушень у деклараціях застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на дату подання декларації: ПМ 2025 р. (для декларацій за 2024 р.) — 3 028 грн; ПМ 2026 р. (для декларацій за 2025 р.) — 3 328 грн. На прикладі декларацій, поданих за 2025 р., пороги виглядають так:

Вид порушення	Поріг	Кваліфікація
Подання завідомо недостовірних відомостей	150 ПМ – 750 ПМ (499 200 грн – 2 496 000 грн)	Адміністративна (ст. 172-6 КУпАП)
Подання завідомо недостовірних відомостей	750 ПМ – 2 500 ПМ (2 496 000 грн – 8 320 000 грн)	Кримінальна (ч. 1 ст. 366-2 ККУ)
Подання завідомо недостовірних відомостей	понад 2 500 ПМ (понад 8 320 000 грн)	Кримінальна (ч. 2 ст. 366-2 ККУ)
Незаконне збагачення	понад 3 000 ПМ (9 984 000 грн)	Кримінальна (ст. 368-5 ККУ)

Моніторинг способу життя (МСЖ) — перевірка відповідності реального рівня життя службовця його офіційним доходам. Він може розпочатися, якщо декларант витрачає кошти на дорогі активи чи вартісний відпочинок, на які йому бракує задекларованих статків, або користується дороговартісним майном, якого немає в декларації, але є ознаки, що воно придбане за його дорученням. Залежно від розміру різниці між активами та законними доходами наслідком МСЖ може бути стягнення необґрунтованих активів у дохід держави (цивільна конфіскація — якщо активи набуті після 28.11.2019 р., а різниця перебуває в діапазоні 750 ПМ – 3000 ПМ, тобто 1 505 250 грн – 9 984 000 грн) або притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (якщо різниця перевищує 3000 ПМ). При цьому для нижньої межі (750 ПМ) використовується ПМ станом на 28.11.2019 р. — 2007 грн, а для верхньої (3000 ПМ) — ПМ поточного періоду (3328 грн у 2026 р.).

Моніторинг конфлікту інтересів — виявлення суперечностей між приватним інтересом службовця та його повноваженнями. Конфлікт виникає лише за сукупності ознак: у службовця є приватний інтерес; він наділений повноваженнями приймати рішення з відповідних питань; він може діяти на власний розсуд (має дискреційні повноваження). За відсутності хоча б однієї ознаки ситуація конфліктом інтересів не вважається.

Які фактичні дані можна перевірити

Найпоказовіші категорії — нерухомість і транспорт. Щодо нерухомості корисними є кадастровий/реєстраційний номер об'єкта, фото- чи відеофіксація, а також дані про користування (договір оренди, квитанції, показання третіх осіб). Щодо транспорту — номер і модель авто, дані про вартість, а також підтвердження користування (перетин кордону на вказаному транспорті, довіреність, відеофіксація з камер, протоколи про адмінправопорушення, квитанції про паркування, штрафи). Щодо незадекларованих видатків — обставини та орієнтовні суми, що перевищують 50 ПМ, і копії підтвердних документів.

Орієнтовну оцінку вартості майна можна робити за сайтами купівлі-продажу («auto.ria», «dom.ria»), проте офіційним джерелом вони не є; документальним підтвердженням заниженої/завищеної вартості може бути незалежна експертна оцінка.

Як подати повідомлення: канали та контакти

Повідомити можна письмово або усно (наприклад, через телефонну лінію), із зазначенням даних про автора або анонімно, очно чи дистанційно. Канали умовно поділяють на внутрішні (спеціальні телефонні лінії та Єдиний портал повідомлень викривачів — для повідомлень усередині організації), регулярні (гарячі лінії, пошта, онлайн-форми НАБУ, ДБР, Нацполіції, прокуратури та НАЗК) і зовнішні (передача інформації через журналістів, медіа, громадські об'єднання, профспілки).

Можна скористатися й іншими доступними каналами (корпоративними порталами, чат-ботами), але варто пам'ятати, що закон не регулює порядок їхньої роботи і не гарантує захисту конфіденційності та анонімності. Окремо зауважте: звичайні звернення громадян (у порядку Закону «Про звернення громадян»), подані анонімно, розгляду не підлягають — на відміну від повідомлень про корупцію через спеціальні канали.

Контакти спеціально уповноважених органів та ДБР:

• НАБУ — вул. Дениса Монастирського, 3, Київ, 03035; povidomlennia_zvernennia@nabu.gov.ua; тел. 0-800-213-200.
• Національна поліція — вул. Академіка Богомольця, 10, Київ, 01601 (центральний орган управління); pg.npu@police.gov.ua; тел. 102, 0 800 50 02 02, (044) 254 93 93.
• НАЗК — бульвар Миколи Міхновського, 28, Київ, 01103; info@nazk.gov.ua; тел. (044) 200-06-91.
• ДБР — вул. Симона Петлюри, буд. 15, Київ, 01032 (центральний апарат); crime@dbr.gov.ua; тел. (044) 300 27 07.

Розгляд повідомлення та строки

Загальний алгоритм передбачає попередній розгляд (щонайбільше 10 робочих днів), під час якого перевіряють, чи відповідає повідомлення вимогам Закону та чи належить до компетенції органу. Якщо орган некомпетентний, повідомлення передають належному адресату з відповідним роз'ясненням.

За наявності ознак кримінального корупційного правопорушення матеріали передають відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту або до ДБР; за ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, — уповноваженому суб'єкту (НАЗК або НПУ). За результатами може проводитися дисциплінарне провадження (у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду, який може бути продовжено до 45 днів). Особі, яка повідомила, надають детальну інформацію про результати у триденний строк з дня завершення розгляду чи провадження.

Якщо йдеться про заяву про кримінальний корупційний злочин до правоохоронного органу, відомості про кримінальне правопорушення вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) протягом 24 годин після подання заяви, після чого розпочинається досудове розслідування. Заявнику надають витяг з ЄРДР протягом 24 годин з моменту внесення відомостей. Докладніше про початок досудового розслідування — у статті 214 КПК.

Оскарження дій чи бездіяльності органів

Якщо ваше повідомлення безпідставно не розглянули або розгляд відбувся неналежно, ви маєте право оскаржити дії чи бездіяльність органу. Якщо ситуація виникла із заявою до правоохоронного органу, скаргу можна подати до прокуратури або слідчого судді (за місцем розташування органу чи місцем вчинення правопорушення) протягом 10 днів з моменту, коли заявник дізнався про бездіяльність. У ситуації зі зверненням до цивільних органів скарга подається в порядку підлеглості (до органу чи посадової особи вищого рівня), а також до адміністративного суду. Якщо ви вважаєте, що при розгляді повідомлення ваші права порушено, можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмана).

Що це означає для бізнесу: короткі висновки

• Корупція стосується й приватного сектору. Неправомірна вигода на користь посадовця для «прискорення» дозволів, закупівель чи погоджень тягне відповідальність для обох сторін — і для того, хто вимагає, і для того, хто пропонує.
• Прозорі внутрішні процедури — це захист. Офіційні прейскуранти, документально оформлені платежі та зрозумілі закупівельні політики допомагають відмежувати законні дії від корупційних.
• Інститут викривача працює на добросовісний бізнес. Працівник, який виявив зловживання під час службової діяльності, отримує посилений захист трудових прав і право на 10% винагороди у разі викриття кримінального корупційного злочину.
• Готуйте факти, а не оцінки. Ефективне повідомлення тримається на п'яти запитаннях (що, хто, де, коли, які докази) і на законно зібраних доказах.
• Обирайте правильний орган. Від підслідності (ст. 216 КПК) та повноважень НАЗК залежить оперативність і результативність розгляду.

---

Матеріал має інформаційно-роз'яснювальний характер, підготовлений у спрощеній формі та не претендує на юридичну вичерпність. Наведені суми розраховано з огляду на прожитковий мінімум для працездатних осіб (ПМ 2025 р. — 3 028 грн, ПМ 2026 р. — 3 328 грн) і можуть змінюватися. У конкретній ситуації радимо звертатися до чинного тексту Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, а також за фаховою консультацією.