Дроблення бізнесу — чи існуватиме воно після 2028 року? Частина I

Останніми роками в Україні активно розвивається державна політика протидії штучному дробленню бізнесу. Планується впровадження GAAR (Загальних правил протидії ухиленню від сплати податків), значну частину яких складають правила протидії дробленню бізнесу.

Ця тема вийшла далеко за межі вузькофахових дискусій бухгалтерів і податкових консультантів і стала одним із центральних елементів податкової політики, банківського комплаєнсу, фінансового моніторингу та судової практики. Багато підприємців і власників бізнесу досі плутають поняття «дроблення» з будь-яким корпоративним структуруванням. Насправді держава бореться не з поділом бізнесу як таким, а лише з тією його формою, яка спрямована переважно на мінімізацію податків. Саме цю відмінність важливо чітко розуміти, якщо ви будуєте холдинг, захищаєте активи, розділяєте операційні ризики або готуєте бізнес до залучення інвестора чи продажу.

Важливо! Держава бореться не з поділом бізнесу як таким, а лише з тією його формою, яка спрямована переважно на мінімізацію податків.

У цій статті зібрано і систематизовано основний матеріал з цієї теми: суть боротьби з дробленням, критерії GAAR, способи доведення ділової мети, ризики холдингових структур, правило тонкої капіталізації, практичні інструменти захисту, приклади формулювань документів та рекомендації щодо формування доказової бази. Матеріал поділено на дві частини. Перша стосується суто українських реалій та дроблення ФОП, банківського комплаєнсу, захисту активів усередині країни. Друга частина — про ЗЕД: холдинги з іноземним елементом, трансфертне ціноутворення, КІК, тонку капіталізацію і GAAR для міжнародних операцій.

Зміст

• Що таке дроблення бізнесу і з чим реально бореться держава
• GAAR. Загальне правило протидії ухиленню від сплати податків
• Кому є справа до структурування, якщо податкової мети немає
• Як довести ділову мету структури
• Приклади формулювань для протоколу засновників (учасників)
• Докази бізнес-сутності для суду та контролюючих органів
• Поширені запитання

Що таке дроблення бізнесу і з чим реально бореться держава

Під дробленням бізнесу в українській податковій практиці розуміють штучний поділ єдиної господарської діяльності між кількома формально самостійними суб'єктами, і це переважно фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування. Мета такої конструкції майже завжди одна: залишитися в межах лімітів єдиного податку, уникнути статусу платника ПДВ і не платити податок на прибуток за загальною системою.

Класична схема виглядає так. Реальний бізнес, наприклад торговельна мережа, сервісна компанія, виробництво чи надання послуг, формально розбивається на десятки або навіть сотні ФОП. Кожен ФОП не перевищує річний ліміт доходу, працює на спрощеній системі і формально є незалежним підприємцем. Попри це, усі ці ФОП діють під одним брендом, використовують спільні приміщення, персонал, склади, IP-адреси, програмне забезпечення, клієнтську базу і централізоване управління. Податкова прямо заявляє: така конструкція не має жодної ділової мети і використовується виключно для мінімізації податкових зобов'язань.

Важливо! Коли ви чуєте, що з дробленням бізнесу в Україні збираються покінчити раз і назавжди, то йдеться переважно про дроблення бізнесів на десятки та сотні ФОПів-єдинників.

Державна податкова служба протягом 2025–2026 років неодноразово публічно повідомляла про виявлення масштабних схем у торгових мережах. У деяких випадках до схем залучали понад вісімсот фізичних осіб-підприємців, а потенційні суми недоплачених податків вимірювалися сотнями мільйонів і навіть мільярдами гривень. Ці кейси сформували сучасну практику контролю.

Держава не атакує будь-який поділ бізнесу. Не є дробленням у податковому сенсі створення окремих компаній під різні види діяльності. Також не є забороненим структурування з метою виділення ризикових напрямів у окремі юридичні особи для захисту активів; франчайзингові моделі, де кожна точка реально належить різним власникам; реальне партнерство кількох незалежних підприємців; структурування з метою залучення інвестицій, продажу частини бізнесу або виходу на нові ринки.

Головна відмінність між проблемним дробленням та «білим» структуруванням полягає в наявності або відсутності реальної економічної самостійності кожного суб'єкта і наявності неподаткової мети. Податкова визначає штучність за сукупністю ознак:

• однакові IP-адреси і пристрої для подання звітності;
• спільні працівники, які обслуговують кількох формально незалежних ФОП;
• одна адреса реєстрації або фактичне місце діяльності;
• єдиний бренд і централізований маркетинг без документального оформлення прав на них;
• централізоване управління фінансами всієї групи;
• відсутність у ФОП власних основних засобів і клієнтської бази;
• використання «дропів», тобто осіб, які лише надали свої документи для реєстрації ФОП, не ведучи діяльності самостійно.

Чим більше таких ознак збігається, тим вищий ризик перекваліфікації всієї групи в один бізнес з донарахуванням ПДВ, податку на прибуток, штрафів і навіть кримінальної відповідальності за статтею 212 Кримінального кодексу.

Банки долучилися до цього процесу окремо від податкової. Національний банк і комерційні банки аналізують групи пов'язаних осіб, спільні IP-адреси, однакові пристрої для доступу до клієнт-банку, спільних бенефіціарів і транзакційні патерни. Навіть якщо податкова ще не відкрила перевірку, банк може заблокувати рахунки або відмовити в обслуговуванні, посилаючись на ризики фінансового моніторингу.

Важливо! Наслідки непродуманого дроблення бізнесу у значних обсягах: перекваліфікація всієї групи в один бізнес з донарахуванням ПДВ, податку на прибуток, штрафів, а також ризик кримінальної відповідальності за статтею 212 Кримінального кодексу.

GAAR — загальне правило протидії ухиленню від сплати податків

GAAR (General Anti-Avoidance Rule) — це універсальний інструмент, який дозволяє податковим органам ігнорувати або перекваліфіковувати операції, що формально відповідають букві закону, але суперечать його духу і спрямовані переважно на отримання податкової вигоди.

В Україні повноцінний GAAR ще не впроваджено як окрему загальну норму. Існують лише окремі елементи: тест основної мети для міжнародних операцій (детальніше — у частині II) та поняття «розумна економічна причина (ділова мета)» в правилах трансфертного ціноутворення. 24 лютого 2026 року Міністерство фінансів винесло на громадське обговорення законопроєкт про імплементацію Директиви ATAD (Anti-Tax Avoidance Directive). Саме цей документ має запровадити системний GAAR, а плановою датою набрання ним чинності є 1 січня 2028 року.

Згідно з підходами ATAD і проєктом Мінфіну, операція або серія операцій може бути визнана податковим зловживанням, якщо одночасно виконуються три умови. Основною або однією з основних цілей є отримання податкової вигоди, під якою розуміється несплата або неповна сплата податку, зменшення зобов'язання, перенесення строків сплати, отримання відшкодування. Операція має штучний, непідлинний характер і не відображає реальної економічної сутності. Відсутня розумна економічна причина, яка відображає реальну господарську необхідність.

Важливо! GAAR — це залишкове правило: воно застосовується лише тоді, коли немає спеціальних антиухильних норм, і не забороняє корпоративне структурування як таке. Воно дозволяє моніторити лише ті схеми, де податкова економія домінує, а економічна причина (ділова мета) відсутня або штучна.

Якщо дроблення чи будь-яке інше структурування має реальну, переконливу неподаткову мету, GAAR до нього не застосовується. Типові приклади захищених конструкцій: розділення бізнесу для управління ризиками, створення окремих юридичних осіб під різні види діяльності чи регіони, підготовка до продажу частини бізнесу або залучення інвестора, франчайзингова модель з реальними незалежними власниками. Ці ж принципи ми детально розбирали в матеріалі «Законна економія на податках чи ухилення».

Головне питання завжди одне: чи мала б ця структура сенс, якби податкових переваг не існувало? Якщо відповідь «так» і це можна довести документами, розрахунками та поведінкою сторін, GAAR не повинен спрацьовувати. Тому якість доказової бази стає вирішальною.

У європейській практиці GAAR застосовується обережно, з урахуванням принципу пропорційності. Український законопроєкт викликає занепокоєння бізнесу саме через широку дискрецію контролюючих органів. Тому експерти наголошують на потребі чітких критеріїв і індикаторів штучності, які мають оновлюватися і обговорюватися з учасниками ринку.

Кому є справа до структурування, якщо податкової мети немає

Якщо структурування справді не має податкової мети, податковій службі до нього майже байдуже. ДПС цікавить виключно ситуація, коли конструкція використовується для зменшення податків. Якщо податкової вигоди немає або вона мінімальна і не є основною метою, підстав застосовувати GAAR чи статті про ухилення немає.

Іншим суб'єктам така структура може бути небайдужою.

Кредитори і суди в цивільних та господарських спорах — головний ризик при структуруванні для захисту активів. Якщо боржник переводить активи в інші компанії, щоб уникнути стягнення, кредитори можуть оскаржити такі угоди як вчинені на шкоду кредиторам (ст. 234–235 Цивільного кодексу, норми про фіктивність правочинів, спеціальні правила в процедурі банкрутства). Суд може визнати правочини недійсними і повернути активи до ліквідаційної маси.

Важливо! Якщо боржник переводить активи в інші компанії, щоб уникнути стягнення, кредитори можуть оскаржити такі угоди як вчинені на шкоду кредиторам.

Банки і фінансовий моніторинг дивляться на групи пов'язаних осіб. Навіть без податкової схеми вони можуть відмовити у кредитуванні, закрити рахунки, вимагати додаткові документи або повідомити Державну службу фінансового моніторингу. Національний банк у своїх рекомендаціях прямо вказує на ознаки пов'язаності: спільні засновники і керівники, спільна адреса, спільне використання ресурсів, єдиний бренд.

У справах про банкрутство арбітражний керуючий і кредитори активно шукають штучне виведення активів. «Захист активів» тут часто розцінюється негативно, якщо він здійснений незадовго до неплатоспроможності або в період, коли борги вже існували.

Структурування для захисту активів часто є штучним за формою, але закон цього прямо не забороняє. Бізнес має право розділяти ризикові і безпечні активи, створювати холдинги, виділяти операційну компанію і компанію-власника майна, використовувати корпоративні договори, застави та поруки. Межа проходить там, де структурування стає умисним виведенням активів на шкоду вже існуючим кредиторам (fraudulent conveyance). Якщо ви робите це завчасно, коли боргів немає або вони під контролем, — це нормальна корпоративна практика, поширена в усьому світі. Про організаційні моделі такого розділення ми писали в матеріалі «Внутрішній аутстафінг: spin-off чи shared services».

Важливо! Структурування бізнесу для захисту активів необхідно впроваджувати заздалегідь, а не тоді, коли виникли борги.

Як довести ділову мету структури

Ділова мета (розумна економічна причина) доводиться не словами, а сукупністю доказів, які показують, що структура має реальний економічний або управлінський сенс, відмінний від податкової економії.

Вкрай бажано зафіксувати мету до або в момент створення структури. Суд і податкова найбільше цінують докази, створені одночасно з рішенням (contemporaneous evidence), а не постфактум. Необхідні документи: протокол або рішення засновників з чітким формулюванням мети; бізнес-план або аналітична записка з розрахунками економічної доцільності; електронне листування, переписка в месенджерах і презентації, де обговорюється саме неподаткова мета; висновок зовнішнього консультанта (юриста, аудитора, корпоративного радника), зроблений до створення структури.

Структура повинна мати сенс навіть за відсутності податкових переваг. Типові сильні аргументи: захист активів шляхом розділення операційної компанії (ризики, контракти, персонал) і компанії-власника майна (нерухомість, обладнання, інтелектуальна власність); різні види діяльності з різним рівнем ризику; підготовка до продажу частини бізнесу або залучення інвестора; різні регіони, бренди чи клієнтські сегменти; вимоги банків, страховиків або ліцензійних органів; підвищення керованості та зрозумілості структури для потенційних партнерів.

Важливо! Структура бізнесу повинна мати сенс навіть за відсутності податкових переваг.

Навіть якщо метою є захист активів, кожен елемент структури повинен мати ознаки самостійності: власні або чітко розмежовані активи; окремі договори (оренда, постачання, послуги) з ринковими умовами; реальний рух коштів, а не тільки транзит; окремий облік і відповідальність; можливість кожного суб'єкта існувати і генерувати цінність самостійно, навіть якщо на практиці вони взаємопов'язані. Питання, хто саме веде облік кожної компанії групи, теж має значення — про це в матеріалі «Аутсорсинг бухгалтерії при штатному бухгалтері».

Зберігайте хронологію створення і змін структури, документи про внесення майна, переоцінку, корпоративні договори, докази того, що структура працює саме так, як було задумано. Майте готову письмову позицію на одну-дві сторінки, яка чітко відповідає на питання: яка конкретна неподаткова мета структури; чому саме така форма, а не інша; який економічний ефект очікувався і чи він досягається; чому структура не є штучною.

Слабко працюють або взагалі не працюють загальні фрази на кшталт «для оптимізації управління» без деталей; документи, створені після запиту податкової або відкриття справи; ситуації, коли всі суб'єкти повністю залежні один від одного і не мають жодної самостійності.

Найкращий захист — превентивний. Коли структуру створюють, одразу збирають пакет документів «під ділову мету». Тоді в разі питань ви не вигадуєте аргументи, а просто показуєте вже наявну доказову базу.

Приклади формулювань для протоколу засновників

Якісні формулювання в протоколі або рішенні єдиного учасника значно посилюють позицію. Ось розгорнуті практичні приклади.

Варіант для захисту активів (розгорнутий):

«У зв'язку з розширенням діяльності Товариства та ускладненням структури активів, з метою підвищення керованості бізнесу та створення зрозумілої організаційної моделі для банків, страховиків і потенційних інвесторів, прийнято рішення про розмежування функцій між суб'єктами групи. Операційна діяльність, а саме укладення договорів з клієнтами, залучення персоналу, поточні господарські операції, робота з постачальниками, залишається за Товариством. Володіння нерухомим майном, обладнанням, транспортними засобами та іншими основними засобами передається ТОВ «[Назва]». Передача майна здійснюється на ринкових умовах з відповідною оцінкою. Метою структурування є розмежування операційних і майнових ризиків, а також приведення корпоративної структури у відповідність до вимог банків і потенційних інвесторів.»

Коротший робочий варіант:

«З метою розмежування операційних і майнових ризиків та приведення корпоративної структури у відповідність до вимог банків і потенційних інвесторів прийнято рішення про виділення майнового комплексу в окрему юридичну особу. Операційна діяльність Товариства не змінюється. Податкова оптимізація не є метою цього структурування.»

Варіант з кількома цілями (розмежування ризиків + підготовка до інвестора):

«З метою: (1) розмежування операційних і майнових ризиків шляхом відокремлення діяльності з підвищеним рівнем ризику від володіння основними засобами; (2) створення прозорої та зрозумілої корпоративної структури для можливого залучення стратегічного або фінансового інвестора; (3) підвищення керованості бізнесу шляхом чіткого розподілу функцій між компаніями групи — ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ про створення холдингової структури у складі: ТОВ «[Холдинг]», яке є власником корпоративних прав; ТОВ «[Операційна компанія]» для ведення основної господарської діяльності; ТОВ «[Майнова компанія]» — володіння нерухомістю, обладнанням та іншими основними засобами. Зазначене структурування здійснюється виходячи з економічної доцільності, управлінської необхідності та вимог потенційних інвесторів. Податкова оптимізація не є метою цієї реорганізації.»

Варіант для розділення видів діяльності:

«З метою поліпшення управління, зниження концентрації ризиків та покращення операційного контролю прийнято рішення про створення окремих юридичних осіб під різні напрямки діяльності: ТОВ «[Назва 1]» — оптова торгівля та робота з великими клієнтами; ТОВ «[Назва 2]» — роздрібна торгівля та робота з кінцевими споживачами; ТОВ «[Назва 3]» — сервісне обслуговування. Кожна компанія матиме власні договори, персонал, активи, банківські рахунки та нестиме самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Метою є операційне розділення бізнес-процесів і управління ризиками, а не оптимізація оподаткування.»

Рекомендую обов'язково вказувати повну дату прийняття рішення і додавати короткий аналіз ризиків або посилання на бізнес-план чи аналітичну записку як додаток до протоколу. І не обмежуватися одним абстрактним реченням про «оптимізацію» без цих додатків. Якщо рішення приймає один учасник, оформлюйте документ як «Рішення єдиного учасника». Зберігайте протокол (рішення) разом з усіма додатками, розрахунками та листуванням у захищеному архіві.

Докази бізнес-сутності для суду та контролюючих органів

Суд і податкова дивляться не на окремі документи, а на сукупність доказів, які в комплексі підтверджують наявність реальної економічної мети і самостійності суб'єктів.

Найсильнішу вагу мають документи, створені до або під час прийняття рішення про структурування: протоколи і рішення засновників або наглядової ради; детальні бізнес-плани та аналітичні записки; службове листування, електронні листи, повідомлення в месенджерах, презентації; висновки зовнішніх консультантів, підготовлені до створення структури.

Докази реальної самостійності кожного суб'єкта включають: наявність власних або чітко розмежованих основних засобів, обладнання, складських приміщень, транспорту, ліцензій і прав інтелектуальної власності; власний персонал з оформленими трудовими договорами, штатним розписом і виплатою заробітної плати саме цим суб'єктом; власну клієнтську базу і постачальників з окремими договорами; окремі банківські рахунки і реальний, не транзитний рух коштів; окремі місця ведення діяльності; окремий бухгалтерський і податковий облік.

Економічні та операційні докази: фінансова звітність, яка демонструє різну рентабельність, структуру витрат і рівень ризиків; різні бізнес-моделі (опт, роздріб, сервіс, виробництво); докази можливості самостійного ціноутворення; окремі договори страхування, кредитування, лізингу, укладені кожним суб'єктом.

Інші важливі докази щодо відсутності штучності: різні IP-адреси, різні пристрої, різні РРО (ПРРО), різні електронні підписи; різні адреси реєстрації та реального місця діяльності; відсутність «дзеркальних» і кругових операцій; наявність у окремих суб'єктів реальних збитків, судових спорів або інших ризиків.

Додатково можуть використовуватися свідчення працівників, контрагентів і керівників. Допоможуть експертні висновки (економічна експертиза) та висновки незалежних консультантів, підготовлені до виникнення спору.

Судова практика Верховного Суду в аналогічних спорах щодо ділової мети і реальності операцій підкреслює кілька важливих тез. Ділова мета — це спрямованість на отримання економічного ефекту: приріст або збереження активів, створення умов для цього. Ефект не обов'язково має настати. Важливий саме намір і раціональність поведінки на момент прийняття рішення. Одна або дві ознаки пов'язаності самі по собі нічого не доводять, потрібна їхня сукупність. Докази, створені після початку перевірки або після відкриття кримінального провадження, мають значно меншу переконливість.

Поширені запитання

Чи можна законно мати кілька ФОП або кілька юридичних осіб в одній групі?

Так. Кількість суб'єктів сама собою нічого не означає. Значення має те, чи має кожен реальну економічну самостійність, неподаткову мету і чи можна це підтвердити документами, створеними до або в момент структурування.

Чим GAAR відрізняється від PPT?

PPT уже діє в Україні з 2019 року і стосується лише пільг за міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування. Системний GAAR після імплементації ATAD (планована чинність — 1 січня 2028 року) поширюватиметься значно ширше, зокрема на суто внутрішні операції.

Що найбільше шкодить у спорі про ділову мету?

Документи, складені вже після запиту податкової чи відкриття перевірки. Суд і податкова істотно менше довіряють поясненням, придуманим постфактум, ніж доказам, зафіксованим одночасно з рішенням про структурування.

Чи стосується система GAAR тільки великого бізнесу?

Ні. Формального порогу немає. Критерії штучності й відсутності ділової мети застосовні і до структури з двох компаній, і до групи з десятків суб'єктів.

Частина II — незабаром

Друга частина буде присвячена ЗЕД: холдингам з іноземним елементом, трансфертному ціноутворенню, КІК, тонкій капіталізації та тесту основної мети для міжнародних операцій.

Читайте також

• Ділова мета в операціях з нерезидентами
• Законна економія на податках чи ухилення
• Внутрішній аутстафінг: spin-off чи shared services
• Аутсорсинг бухгалтерії при штатному бухгалтері